Киківський ДНЗ
 Поради психолога

Дитяча кімната - маленький світ вашого малюка

   Дитяча кімната - це рівнозначна частина ва­шої квартири чи будинку, яка надає малюкові право бути, коли він захоче, на своїй території. І дорослі, і сама дитина мають пос­тійно відчувати це. Власна територія допомагає дитині зростати самостійною та відповідальною. Це потрібно кожному для психо­логічного комфорту та формування особистості. Але так само для дошкільника важливо зрозуміти, що він - повноправний член ро­дини, такий же господар батьківської оселі.

    Щасливе дитинство асоціюється в людини з незабутніми    яскравими враженнями та спогадами, з люблячими батьками – сильним і добрим татусем та лагідною та ніжною мамою. Без матері дитина в перші роки свого життя не може обійтися, тому приблизно до трьох років дитячий куточок повинен знаходитися в спальні батьків.
     Коли дитина вступає в середній дошкільний вік (приблизно з трьох років), для малюка настає важлива пора, і час залишити затишну батьківську спальню та перейти до власної дитячої кімнати. Батькам необхідно обов’язково подбати про це. Нехай кімната вашого сина чи доньки буде маленькою, але вона має бути окремою; а якщо такої можливості немає, то в будь – якому випадку в дитини повинен бути свій постійний куточок, який потрібно виділити для малюка.
     Повноцінне дитинство – це своя територія, куди ніхто не повинен вриватися без дозволу і з вимогами «негайно прибрати весь цей мотлох». А «весь цей мотлох» виключно цінний і лежить саме в тому порядку, якій дитині подобається. Отже, дитинству необхідне місце для особистого щастя. А вам належить зайнятися облаштуванням цього місця.
     Дитяча кімната має бути чистою, світлою, бажано з вікнами, які виходять на сонячний бік. Вона повинна бути обладнана спеціальним набором дитячих меблів. Один із головних предметів такого набору = ліжко з високими перилами. Краще, якщо воно буде розсувне у довжину, і його можна буде регулювати по мірі зростання дитини.
     Дошкільнятам, окрім спального місця, потрібен столик зі стільчиком. Він слугує для малювання та ігор, що потребують зосередженості, наприклад, збирання дитячого конструктора. Можливий столик з ящиками для олівців, фарб. Потрібна також невисока поличка для іграшок та книг. Внизу цієї полички можна облаштувати висувний ящик для іграшок, які не ламаються (м’ячів, кубиків тощо) та для зберігання різних знахідок.
    Дуже корисні набори дитячих меблів, ті, до складу яких входять різні за призначенням предмети (шафочки, ємкості для іграшок, сидіння), які можна зібрати у різноманітних сполучення. Наявність такого набору дозволяє час від часу без особливих зусиль змінювати інтер’єр дитячої залежно від зміни інтересів та захоплень дитини, а процес зборки таких меблів нагадує гру в конструктор і сам по собі носить захопливий характер.
    Усе, чим користується дитина, має відповідати її зросту та віку, щоб вона без сторонньої допомоги могла сісти на стілець, дістати іграшку, зняти і повісити свій рушничок, одяг.
    Дітям середнього дошкільного віку необхідний для рухливих ігор також і вільний простір на підлозі. Для цього залиште частину кімнати вільною та покладіть там килим.
   Для дитячої кімнати будуть доречними диванні подушки різної геометричної форми – круглі, у вигляді кільця, квадратні з діркою, трикутні, конусоподібні тощо. Дитина зможе на них качатися, влаштовувати з їх допомогою баталії, дивитися через отвори,а ще такі подушки можуть стати чудовим дитячим конструктором.      

    Також одразу потурбуйтеся про великі зручні короби для іграшок і фрагмент стіни для «мистецтв». Це – цілком серйозна справа. Аніж журитися при вигляді розмальованого коридору, краще добровільно надати малюкові поле для діяльності у його ж кімнаті. І дитині приємно, і вам проблем менше.
    Облаштовуючи кімнату або куточок дитини, попіклуйтеся щоб усе, що оточуватиме вашого малюка, було міцним, чистим, виготовленим із натуральних матеріалів, гігієнічним та красивим. Підростаючи, дитина поступово стане дизайнером свого простору. Довірте їй самій довести інтер’єр дитячої до завершення. Будьте терплячими: те, що вам здається безладом, – нормальний стан дитячої кімнати.
    Пам’ятайте, що дитяча кімната – це рівнозначна частина вашої квартири чи будинку, яка надає малюкові право бути, коли він захоче, на своїй території. І дорослі, і сама дитина мають постійно відчувати це. Власна територія допомагає дитині зростати самостійною та відповідальною. Це потрібно кожному для психологічного комфорту та формування особистості. але так само для дошкільника важливо зрозуміти, що він – повноцінний член родини, такий же господар сімейної оселі.

 

Яким повинен бути дитячий куточок в сім'ї?

 

     Дитяча кімната - це особливе і незамінне місце для кожної дитини, в якій панує дивовижна атмосфера спокою, творчості і гармонії. Тут дитина почуває себе маленьким повелителем, створюючи в цих стінах свій особистий простір, свій маленький світ.                                                                    

    Іноді житлові умови не дозволяють виділити окрему кімнату для дитини, і тоді батькам доводиться усіма можливими способами намагатися організувати у будинку дитячу зону, влаштувати дитині якийсь свій куточок. У разі, коли батьки здатні подарувати власну кімнату своєму чаду, перед ними нерідко встає інше завдання - як зробити дитячу такій, щоб в ній дитині було безпечне, комфортно, затишно. Перше зауваження торкається будівельних матеріалів, які використовуються при обробці кімнати.

    Нині великою популярністю користуються так звані шпалери під фарбування: вони красиво виглядають, полегшують життя хазяїну, а найголовніше - такі шпалери практичні. Якщо колір став не таким яскравим і хочеться освіжити приміщення, купуємо фарбу - і перед вами нова кімната. Якщо ж колір набрид, то і тут немає проблем - пара годин роботи і кімната міняється до невпізнання. Ось тільки усі достоїнства фарбувальних шпалер перекреслюються в одну мить, якщо йдеться про дитячу. У ній вони не лише недопустимі, але і небезпечні для зростаючого організму і особливо новонароджених. Для дитячої кімнати слід вибирати екологічно безпечні шпалери. Тут немає однозначних рекомендацій, оскільки дешевий вініл може бути не менш шкідливий, чим дорогий флізелін і навпаки. При виборі слід заздалегідь проконсультуватися з продавцем, попросити сертифікат або необхідну інформацію про товар, з якої стане ясно, чи годяться такі шпалери, а може від купівлі взагалі краще утриматися. Пристойні будівельні торгові мережі обов'язково допоможуть вам в цьому питанні. Окрім цього, дизайнери підкажуть, як краще оформити стіни приміщення : використовуючи один вибраний тон, комбінуючи два типи шпалер, розділивши верх і низ кожної із стін, або на одній з домінуючих віддати перевагу фотошпалерам. Варіантів тут може бути маса.

Що стосується покриття підлоги, то і тут існують протипоказання. Не годяться для дитячої ламінатна дошка, лінолеум і так далі. Подібні матеріали здатні виділяти смоли - непомітні для нашого ока шкідливі речовини, які можуть викликати у малюків напади кашлю, алергії і в цілому негативно впливати на самопочуття дитини. Зробіть вибір на користь м'якого кольорового ковроліну або звичайного килима. Головне, щоб підлога була безпечною, м'якою і теплою.

    Колір дитячої також важливий. Інтер'єр в ній слід зробити яскравим і жвавим, з насиченими м'якими тонами. При цьому важливо вибрати таку колірну гамму, в якій би дитяча психіка не занадто збуджувалася. Адже тут дитина не лише даватиме волю своїм емоціям і енергії, але і відпочиватиме. А здоровий міцний сон - цей найважливіший стан для росту і розвитку дитини. Відомо, що синій і блакитний відтінки сприяють заспокоєнню, відновленню сил і розслабленню. Тому так часто у багатьох спальнях віддається перевага цій колірній гаммі. Між тим, дитячі психологи попереджають, що іншу дію можуть чинити відтінки синього на дітей, викликаючи у них почуття стурбованості і самотності.

    Діти постійно чому-небудь вчаться: рано чи пізно з'являється перший малюнок, виріб, листівка і так далі. Постарайтеся не пропустити усі ці почини, побачити і розгледіти здібності дитини, його бажання творити, займатися улюбленою справою. Заохочуйте подібні прагнення, створивши в кімнаті окрему зону творчості. Повісьте у відведеному куточку малюнки, поставте на полку маленькі шедеври, помістите улюблені картинки в рамочки.

    Частиною інтер'єру дитячої кімнати, безперечно, являються меблі. Варіантів тут існує маса. Сьогодні можна вибрати як зручні вбудовані меблі, так і купити усе необхідне окремо. Єдина умова - меблі не мають бути незграбними. Благо нині можна знайти і ліжко, і шафу, і стіл із закругленими кутами. До речі, стіл краще всього поставити боком до вікна і, по можливості, так, щоб дитина не сиділа спиною до дверей. А якщо не виходить, тоді розв'яжете проблему за допомогою дзеркала. Встановите його так, щоб дитина могла контролювати простір хоч би бічним зором. Та і ще. Не захаращуйте занадто сильно меблями дитячу кімнату, адже тут все-таки потрібне місце для ігор.

    І, нарешті, незамінний аксесуар дитячої кімнати - це стельовий світильник або люстра. Прозорий, можливо, кришталевий або скляний, він пропускатиме крізь себе і сонячне, і електричне світло, оточуючи увесь простір яскравими відблисками і тим самим збільшуючи енергію і силу. За бажання можна створити не лише основне освітлення, але і організувати додаткове підсвічування.

    До речі, дитяча кімната зовсім не має бути великою по своїй площі. Як стверджують психологи, діти почувають себе набагато комфортніше на маленькій території. Цим і пояснюється улюблена затія багатьох хлоп'ят майструвати собі курені, халабудки, гніздечка, будиночки...

    Нехай створена вами дитяча кімната сприяє розвитку вашого чада, допомагає йому відкривати для себе нові горизонти життя і рости яскравою особою, здоровою і щасливою!

      

Як годувати дитину ?

  Їжа – чи не найважливіше питання для батьків. Із перших днів життя дитини ми хвилюємося, щоб вона з’їла не багато й не мало, щоб апетит був відмінний. І це виправдано, тому, що їжа – основа не тільки розвитку, але й виживання.

  Батьків дуже турбує, коли маля мало їсть. Насильницьким годуванням в такому випадку Ви досягнете тільки зворотного результату.

  Знижується апетит під час жари. Ну чому, коли ми не хочемо їсти спекотного літнього дня, наші діти повинні їсти так само, як звичайно?

  Знижується апетит і під час хвороби. Але це природно для людського організму! Так чому ми намагаємося нагодувати захворілого малюка, умовляючи його, що чим більше з’їси, тим скоріше видужаєш? Організму просто важко в такому особливому стані перетравлювати їжу.

  Погодьтеся з тим фактом, що малюк прекрасно знає, коли йому настав час їсти.

  Будьте спокійні! У кожної дитини від природи прекрасно розвинене почуття самозбереження, і тому , якщо здорова, голодувати не буде.

  А якщо Ви в родині не домовилися, і бабуся є завзятою прихильницею «теорії годування за будь- яких умов», Ви дотримуєтеся демократичної позиції, а тато вважає, що можна залежно від обставин, дитина  незабаром зрозуміє, що всіма Вами можна маніпулювати. І тоді стережіться!

  Дуже важливо, як організований у Вашій родині режим харчування. Є родини, в яких їдять суворо у визначений час, а є такі, де можуть перекушувати майже весь день. Другі дотримуються позиції, щиро вважаючи, що корисне дробове харчування – невеликими порціями декілька раз на день. Дотримуватися режиму харчування, звичайно, не зашкодить, особливо старшим дітям. Але неправильним буде і повне скасування перекусів. Головне – що саме даємо дитині «погризти». Фрукти, несолоні сухарики зі звичайного хліба у невеликих кількостях, сухофрукти – так, мабуть, буде добре. Але цукерки, булочки й тістечка не повинні бути доступні постійно.

  • Пам’ятайте, що перші смакові властивості формуються в дітей приблизно до 3-4 років, а потім настає час стабільності в смаках, і малюк обирає з того, що йому вже знайомо.

  • Прислухайтеся до дитячого організму. Він сам підкаже, як часто й чим його годувати.

  • Ніколи не пропонуйте малюкові їжу, щоб заспокоїти його, коли він плаче.

  • Не хвилюйтеся, якщо іноді дитина відмовляється від вечері або від половини обіду. Вона своє потім надолужить !

  • Не годуйте дитину під час перегляду мультиків, у цирку або театрі. Такий стереотип поведінки закріплюється надовго.

  • Не влаштовуйте «спектакль» під час годування. Наступного разу дитина взагалі відмовиться їсти, якщо їй не розкажуть казку або не проспівають пісеньку.

Як правильно показувати мультфільми?

  Із мультиками начебто все зрозуміло. Адже їх знімають саме для дітей. Але проблема існує так само, як з фільмами добрими та злими, корисними і не дуже.

  Це раніше всі наші мультики зазнавали спеціальної перевірки. Сьогодні цензорами повинні стати батьки.

  Наші діти пізнають світ через зорові образи. А мультфільми мовою цих зорових образів несуть із екранів інформацію дітям. Якщо на екрані демонструється насильство, агресія, то, швидше за все, малюк сприйме таку модель поведінки й спробує її реалізувати в житті.

  Гарний мультик, як правило, якісно озвучений. Тобто його герої говорять поставленими, емоційними, виразними голосами талановитих акторів. Тоді маля правильно розвивається емоційно. А якщо мультфільм закордонний і на голоси акторів накладений противний голос перекладача, його варто взагалі не показувати.

  Для дитини дуже корисними є музичні мультфільми. Вона і дивиться їх із задоволенням, і героям підспівує.

  Час , що дитина витрачає біля телевізора, повинен бути суворо обмежений. Звичайно батькам дуже зручно посадити свого малюка перед телевізором та отримати на певний час свободу. Але якщо Ви дасте дитині можливість дивитися мультфільми стільки, скільки вона захоче, поступово телевізор замінить всі інші інтереси дитини.

  Намагайтеся, щоб малюк не дивився мультфільми більше 20-30 хвилин без перерви. А якщо в дитини є проблеми із зором, то такий перегляд повинен бути ще коротшим.

  Ніхто не закликає батьків ніколи не пускати дітей до телеекрана. Але вони повинні поставити собі запитання: «Що зараз побачить моя дитина по телевізору й до чого це призведе?» А якщо Ви забороните своїй дитині дивитися неякісні мультики, обов’язково дайте щось натомість.

  • Зберіть власну колекцію добрих мультфільмів.

  • Перш ніж показувати дитячі мультики, подивіться його самі з погляду корисності, якості та відповідності віку

  • Якщо Ви показуєте дитині новий мультфільм, попередньо подивіться його самі і вирішіть, чи потрібно показувати дитині.

  • Обмежте час перегляду.

  • Чим молодшим є маля, тим коротшим повинен бути мультсеанс.

  • Обговоріть з дитиною те, що вона побачила на екрані.

Що робити, якщо дитина обманює?

  Отже ваша дитина збрехала. А раптом для нього це зовсім ніяка не брехня? Адже дитячий мозок улаштований особливо, і вигадані дитиною образи здаються їй такими ж ясними, як дійсність. «Це не я розбив чашку! Це ворона прилетіла!» Не сердьтеся. Згадайте, що Ви почували в дитинстві в подібній ситуації, і Ваша пам'ять миттєво покаже Вам подібну картину. Навчайтеся відрізняти корисну фантазію й бажання уникнути покарання.

  Іноді діти просто вигадують якісь казкові сюжети, розповідають про те, що з ними ніколи не було.

  Для батьків такі фантазії – чудовий матеріал для того, щоб краще зрозуміти свою дитину. Послухайте, чого в цих текстах більше? Яскравих, барвистих описів  або страхів, негативних сюжетів? Через такі фантазії дитина передає свої переживання нам, дорослим.

  У будь – якій ситуації, коли Ви сумніваєтеся, сварити дитину чи ні, намагайтеся знайти причину нечесної поведінки. Цілком можливо, що вона обманює тільки з бажання бути ще кращою для мами та тата. «Сьогодні я краще відповідав»,- розповідає дитина. А Ви прекрасно знаєте, що це зовсім не так, тому що поговорили з педагогом. Зовсім не потрібно, в цьому випадку, «виводити на чисту воду». Краще подумайте про те, що можливо давно не хвалили свою дитину. А вона тепер вигадує, щоб почути від важливих людей, яка вона «найкраща, найрозумніша або найкрасивіша».

  «Я не хочу бути поганим в очах мами або тата», - от навіщо може обманювати дитина.

  Мудрість, послідовність і терпіння – Ваш ключик до розв’язання проблеми. Ніколи не приймайте рішення зопалу.            Кожна ситуація унікальна. Учіться самі і показуйте приклад дитині – відкрито обговорюйте проблему.

   Не кваптеся з покаранням. Швидше за все, дитина збрехала сьогодні тому, що Ви покарали її минулого разу або пригрозили: «Зробиш те або те, - покараю». І от результат. Марне заняття – запитувати: «Ти навіщо мені брешеш?!» Це ми з Вами розуміємо приховані причини дитячої поведінки. А дитина просто намагається врятувати свій внутрішній світ. От і намагайтеся допомогти, а не зашкодити.

  • Намагайтеся зрозуміти причину.

  • Не сваріть, навіть якщо піймали на брехні.

  • Не намагайтеся «вирвати» зізнання.

  • Якщо дитина сама визнала свою провину, обов’язково похваліть її.

  • Обговоріть ситуацію з дитиною наодинці і намагайтеся разом знайти вихід.

  • Краще не розповідайте про це нікому, тому що дитині буде неприємно слухати, що обговорюють її промахи.

  • Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, - це не матиме користі.

  • Демонструйте позитивний приклад – будьте щирими із дитиною в почуттях і вчинках.

 

Неділя, 19.11.2017, 04:21
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Форма входу
Пошук
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Архів записів

Киківський ДНЗ © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz